Вітер віє, вітер віє;
Серце тужить, серце мліє...
Вітер віє, не вертає, |
Серце з жалю завмирає.
З однойменної пісні
Степана Руданського
Повій вітре на Вкраїну
Бе́реже, бе́реже, бе́реже краю
Хлібного рідного – земле моя,
Як же тобою любуюсь, коханая,
Що ще лишилося від житія...
Тої прозорої річечки-красеня,
Де жабенята так легко пливуть;
Ряска з насіннячком шепчуться, ясеня.
Бабця з онукою гусям: "Вуть, вуть..."
Бе́реже, бе́реже, бе́реже краю,
Мій незабутній у серці навік...
Перекотиполе того кураю –
Щастя шукач нині наш чоловік.
На виживання покинули в наймити –
у мозолях, у молінь без надій...
Брешете, брешете, брешете, брешете.
Змін, вітре Божий, розумний, повій.
18.07.2019р.
