Заведу собі собаку,
а тобі кота
і любитиму монашку,
що як ти – свята.
Я на поводі у неї
у її саду,
ради пасії моєї,
буду на виду.
Хай і кіт іде по колу
на її цепу.
Не почуємо ніколи,
що і я сопу.
У раю або на прощі
босі й нічиї –
ти мої обіймеш мощі,
ну а я – твої.
А мораль така у байці –
думаю собі, –
кіт не пара цій собаці
як і я тобі.
***
Дорога моя кубіто,
май усе, аби любити,
не вагатися,
і ночами не тужити,
а «відкинувши копита»,
висипатися.