Живемо
Ну скільки ще ридати Україні?
Скільки століть вмирати за ніщо?
Скільки ще жити в болю та руїні?
За що їй кара ця? Скажіть? За що?
Голодомор, Чорнобиль - були Крути,
Були Яри і ростріл без причин,
Були мечі, були й ординські кнути,
Могил мільйони, Боже, без провин...
І нині знов вмирають без провини,
Нема причини, щоб лилася кров,
Лиш сльози, Боже - в них болючі днини,
Війна та смерть панують знов і знов.
Так правді важко бути нині вільній,
Де воля у кайданах... без розмов,
За душу продану втрачається і гідність:
О боле мій! Розятрений ти знов...
Одна лишень вина - бо УКРАЇНЕЦЬ,
Ненавидить весь світ чомусь слов’ян,
Усім на світі цім готовий вІнець -
У світі, де живемо, мов бур’ян.
Керують світом, в крові, брудні гроші -
До млості розмальований папір,
В них сатана й безбожники - вельможі,
І дикий рик, і смерть, мов дикий звір...
Живемо, люди, дико, мов бур’ян...
(С) Леся Утриско
