«Не воюють діти царів,
Не вмирають за рідну державу...»
О. Кузів
Як же мені за нього «галочку» на папері?
Скільки питань волає, люди брудних імперій!
«Діти царьків не воюють» за Україну-неню.
Мій син воював на фронті і цілував землю!
«А Іловайськ кровавий. Зраду «своїх» й ворожу,
Той коридор зелений», - пам`ять свою ворушу.
А однокласник сина шрам на обличчі має.
Знак цей Савур-Могила клята війна залишає!
А за Небесну Сотню є покарані люди?!
Навіть дерева спиляли, гублять сліди облуди!
Реквієм. Плине «Кача», аж переймає подих.
Дітям потрібен батько, а не медаль і подвиг.
Плаче вдовиця й мати... Дітки не мають тата.
Розкіш у них цукерки, пусткою стала хата.
Ви же клялись на Біблії і булаву тримали,
А чи синки вельможних в Мар’янці воювали?
Не люстровано владу, вкотре правду розп’яли...
Ми же, панове, вірили і за мужів обирали!
Голос мій ігноровано. Зброя кровава у бізнесі.
Як же мені «галочку», значить і я у підписі?
Як же собі збрехати, Богу дивитись в очі?
Кажуть, що «По» за Вкраїну, твердять, що «Зе» - ворожі!
Кожного ранку в новинах гострим ножем по тілу.
Капала кров із серця... Боже, мене боліло!
Люди хочуть правди! Вибрані правлять землею.
Боже, не дай хитнутись, не возз’єднатись з брехнею!
Тільки митець з народу - в нації справжній воїн.
Вірним лише українець Гетьманом бути достоїн!