Татусь Микита приїхав з Канади . Там він був у вуйка Івана, котрий і проживає в Канаді. 12- літній син Максимчик радо зустрів татуся Микиту і запитав
- А який подарунок ти мені привіз із Канади?
На що татусь відповів
- Ось дивись саночки. Це не прості саночки. Вуйко Іван працює у приватній космічній фірмі і робили вони ракету. Але ракета для польоту у космос не получилась, зате вийшли от такі саночки. Їх зробили малу кількість, але популярність цих саночок росте і уже є замовлення на виробництво великої партії таких санок. А диво цих санок у тому, що на них можна кататись з гірки в усі пори року. Ось дивись, на саночках чотири планки різного кольору для сидіння. Якщо натиснути знизу догори на білу планку, то це настроїть саночки для катання взимку. Якщо натиснути знизу догори зелену планку, то саночки настрояться для катання з гірки весною. Червона планка налаштовує саночки для катання на них влітку, а жовта – осінню. Ще є інструкція до цих саночок. Взимку саночки спроможні спускатись з гірки у всі боки. Весною саночки понесуть тебе з гірки тільки у північному напрямку. Осінню саночки їдуть лише у південному напрямку, як і лет перелітних птахів у цю пору року. Влітку саночки спроможні спускатись з гірки у східному і західному напрямках, в інших напрямках вони просто зупиняться. Літом, осінню чи весною, коли не має снігу, то санчата понесуть тебе не по траві чи грунті з гірки , а на кілька сантиметрів над ними, ти будеш летіти на санчатах над землею. От зараз осінь. Йди на нашу відому гірку, з котрої можна спускатись у всіх напрямках, натисни знизу доверху жовту планку на сидінні і катайся на саночках у південному напрямку. А щоб спуститись з гірки знову, то тягни саночки за шнурочок у гору, а вони будуть парити кілька сантиметрів над землею.
- Не може бути!- вигукнув Максим.
Узяв саночки і на гірку.
Вибрався Максим з саночками на гірку, натиснув на жовту планку на сидінні і хоч снігу не було, саночки понесли Максима униз, наче по снігу, у південному напрямку.
Спустився з гірки Максим. Щасливий! Потягнув саночки на гірку, а вони над землею, на кілька сантиметрів, парять.
Інші діти дізнались про саночки, котрі з*явились у Максима і дуже заздрили йому. А Максим настільки полюбив свої саночки, що боявся їх комусь давати, щоб не зіпнули. За те і часто чув - Жадіна!- у свій бік.
Прийшла зима. Випав сніг. Вже і інші діти катались на своїх саночках. Налаштував свої саночки на зимову, сніжну пору і Максим, натиснувши на їх білу планку. А кілька хлопців підійшли до Максима і кажуть йому
- Хоч у тебе і дивні саночки, але ти як і всі не зможеш спуститися на них з гірки у північному напрямку!
А північний напрямок з гірки був небезпечним. Він вів до дороги, по котрій часто рухались машини. І загальмувати , спускаючись на санках у цьому напрямку, щоб не вискочити на дорогу, було неможливо.
Але Максим відповів
- Я зможу з*їхати у цьому напрямку!.
І поїхав. Так, максим був відчайдухом, але і не дурнем. У нього був план, як все таки спуститись з гірки у небезпечному напрямку. Коли санчата стрімко наближались до дороги, по котрій їхали машини, Максим натиснув на жовту, осінню планку на сидінні і санчата загальмували, зупинились, бо ж Максим налаштував санчата на режим, у котрому санки не рухаються у північному напрямку.
Хтось із хлопців був здивований і зрадів за Максима. А хтось і розсердився.
Пройшло ще трохи часу. Максим звик до своїх санчат і почав давати покататись на них своїм друзям. І діти катались на цих санчатах в усі пори року. А санчата були міцними і не ламались, бо ж були зроблені космічним агентством ракетобудування.
