|
Vezi, rândunelele se duc,
Se scutur frunzele de nuc,
S-aşează bruma peste vii -
De ce nu-mi vii, de ce nu-mi vii?
O, vino iar în al meu braţ,
Să te privesc cu mult nesaţ,
Să razim dulce capul meu
De sânul tău, de sânul tău!
Ţi-aduci aminte cum pe-atunci
Când ne primblam prin văi şi lunci,
Te ridicam de subsuori
De-atâtea ori, de-atâtea ori?
În lumea asta sunt femei
Cu ochi ce izvorăsc scântei...
Dar, oricât ele sunt de sus,
Ca tine nu-s, ca tine nu-s!
Căci tu înseninezi mereu
Viaţa sufletului meu,
Mai mândră decât orice stea,
Iubita mea, iubita mea!
Târzie toamnă e acum,
Se scutur frunzele pe drum,
Şi lanurile sunt pustii...
De ce nu-mi vii, de ce nu-mi vii?
У вирій ластівки летять
Останнє листя губить сад,
Лягає перший сніг без меж –
Чому не йдеш, чому не йдеш ?
О, повернись в обійма знов,
Не зраджуй боязку любов,
Дай голові в солодку мить
На грудях любих відпочить!
Згадай, неначе дужий птах,
Кружляв тебе я на руках
І присудив тобі, дитя,
Своє життя, своє життя!
Красунь у світі безліч є,
Устами зваби кожна ллє.
Палкою зіркою завжди
В душі моїй єдина ти!
Гордливий світ твоїх очей
Не згасне в темряві ночей.
Тебе зустріти прагну знов,
Моя любов, моя любов!
Вже пізня осінь у імлі
Ганяє листя по землі,
Стукоче хвірткою зима…
Тебе нема, тебе нема…
ID:
834229
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.05.2019 16:49:37
© дата внесення змiн: 06.07.2019 19:18:15
автор: Борисовна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий переклад! 
