… відспівані у ворожих містах
пройдисвіти, псевдо вельможі
і неба гроза й блискавиця в ножах
свої знов віщує загрози
по декуди трави відчули весну
і пророста з крові і поту
так було, так буде і так зараз є
хто в рай, а хто в пекло? Паскуди!
затиснуте горло і пальці чужі
на нім залишають відбитки
мерщій громовиці кидайте ножі
ще трохи і підуть ці титри
і образи всі канонічні немов
крізь роки лишень суть покажуть
і ніби з черствіла вселенська любов
та й згусток її все ж розв’яжуть
на праведний суд душі та сердець
як кроки прийдешніх людей
бо істина все ж сплете свій вінець
під сурми, в які завива Прометей
безкровний, порваний і жона його
мольфара, що втратила сили
повідає світу усе, що було
у повістях тих, що без рими
… відстріляні у ворожих містах
немов горобці ожирілі
усі ті будуть, хто сповідував гріх
й шов з ним по життю в першо цілі
