Коли твоя рука зі мною була -
Мені й віршів було не треба.
Коли моя рука тебе відчула -
В серця виникла потреба.
Коли своїми руками тебе обнімала -
І Всесвіту мені було мало.
Коли було холодно руки свої в твої кишені ховала,
Бо я знала, що серце кохало.
Коли ти прийдеш до мене знову
Я не думаючи до тебе в обійми впаду.
Разом зустрінем зорю світанкову.
Слова найкращі тобі віддаду.
Коли ми затанцюємо посеред горя,
І нам буде вже не до нього.
Коли в душі моїй побачиш більше моря.
І зрозумієм, що не можем одне без одного.
Я знаю, все буде прекрасно
І зведе життя нас ще не раз.
Бо усе в ньому буває вчасно,
І ти втопишся в мені, й не будеш рахувати фраз.
А я любити тебе не перестану,
Бо як вина смачний ковток,
Що загоює і найглибшу рану,
Так ти заповнюєш кожний мій листок.
І знову щиро і так палко,
Я поцілую, ті найкращі губи.
І найміцніших слідів буде не жалко.
Лиш попереджаю, в кам'яну душу не поламай зуби.
