Збираю дотики добра і дотики любові.
Складаю з них букет і виставляю на вікні.
Побачиш в погляді, легких обіймах чи швидкому слові,
Навіть якщо це все і не мені ….
Навіть якщо мов промінь відіб’ється від моїх рук, очей, мого плеча,
Навіть якщо здебільшого здається, що там собі іще придумало дівча,
І тихо так, і голосно, та не крикливо, буденно може, може вибухом яким,
Ти відчуваєш неймовірну силу, коли тебе хтось одарує цим …
Ніколи то назад не забираю, не маю звички відбирати це назад,
Мов вітер наче поруч пролітаю чи в низ вдаряюсь наче водоспад,
Радію вам маленькі, та значимі, бо я без вас по суті є ніхто,
І суть не в випадковій римі, а в тому, хто … і чи було за що …