Свічечки воском повільно я тану...
Піснею вітру тихенько шепочу...
Від Твоїх дотиків, в небо злітаю-
й мить зупинити оцю дуже хочу.
Кожную ніченьку, ніби, згораю
і воскресаю під ранок я знову...
... Так і крокую краєчком, на грані
лезом - ненависть де є і любов.
Від поцілунків швиденько хмелію.
Ніжно ласкаю тебе знов і знов.
І за минулим, ніяк, не жалію,
далі весна і розквітне любов.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826242
Так щиро і ніжності море! 
