Чому у нас було Кохання? (переклад з Валентина Рубан)
Де стомлені страждання,
І вистигші надії...
Побачення останнє
Чекаю, як раніше.
Бо я весь час цей вірила,
Ти недалеко, поруч.
Стежинки долі міряла,
Думками, а то й поглядом.
Хвилюється без втоми,
Розранене сердечко.
Й чекає поки скажеш ти,
Всього одне словечко.
В вечірнім небі, як тоді,
Красиво Місяць випливав...
Я вірю - скажеш ти мені:
"Про Тебе часто згадував"...
Даремні ті страждання,
Й слова вже не потрібні.
Згадаю обіцянки,
І в голові шумить мені.
Чому цвіла черемха?
Щоби губити квіти...
Чому було Кохання?
Щоб мрії всі розбити...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796470
