Напевно все,
Це було так чудово...
Час з собою кожний спогад пронесе,
А ще думки: було се так казково!
І вже назад я не верну,
А іноді ж так хочу!
І вже твій запах не вдихну,
І розум більш не заморочу...
Ти будеш жити, і мріяти й кохати
І міряти стежинки кроками,
Й рукою ніжно так знімати
З її щоки сльозинки, що впали ненароками...
Ти будеш жити, я напевно ні
Бо без твоїх рук, життя не бачу
А може ти прийдеш на весні
І я знову тебе пробачу?!
І затанцюєм під дощем ми тихий танець,
Так щоб знову пробіг між нами імпульс
Але ж ти в моєму серці вже тепер вигнанець
І лиш ім'я твоє підвищує мій пульс
Процитую не свої слова,
І це вже навіть не промова:
Це був фінал...
Ніхто із нас не виграв, але кожний програв....
А знаєш, ще залишився лиш місяць
І перегорну сторінку з довжиною в рік.
І більше на мене не повісять
Провину за прожитий малий вік.