Іноді важко буває
І біль не покидає...
Він неначе у тобі,
Постійно засідає...
І все іде, під три чорти...
І як захочеш так верти
моєю душею, що в такт із твоєю
захлинеться в пориві пристрасті
ніччю цією.
Зараз випити б філіжанку кави,
Поїхати туди де два льви...
З тобою, в думці,
З твоєю рукою в руці...
Але хто я для тебе?
Хто я для себе?!
Я ж ненавиджу кожний дюйм свого тіла,
І в поїзд найдальший душа моя сіла...
Та й тебе по-суті не існує,
Тільки образ твій у голові ночує.
Ти ж примха дівчини,
що так нестерпно вірить у дива!