(Поема)
перша частина.
Не той вже сніг
пішов що то колись
бувало
І не рипить
Коли із наймів йдуть
Великі Люди.
Повз ті «хліви»
й голодні очі
ледачих жителів «хлівів».
Надсилу втомлені,
але щасливі
що день сей наймита
минув
На день вже
ближче до зарплати.
«Копійку» в мертвеє
Село
І для дітей і для
родини
тоді везуть новітні
батраки
Господарі ж були
поки Село
не вмерло….
Шістнадцять літ
бездарної «верхівки»
Убити «Корінь»
а нарід - в раби!
А поки що потомлені -
в «общагу» .
І пролетить
той «світлий» час
ледачого звір`я
Бо Ніч - це простір є
для п`яної свинячої
Гордині,
для боягузливих
звірячих зграй,
Хліварних барів
« Тулубних» тусовок.
Благословенний ранок
очищає Люд
І монотонний день
Попереду робота.
Нашвидкуруч зібравши
«тормозки» ,
для «медитацій» «рак легень»
узявши,
за пазуху пом`яту пачку
«Пріми»
Безжурним сміхом
гомоном
- « Пішли , чи ти готовий
вже я то все зібрався?»
Не ядовиті кпини
Людини Праці
братерськії бригади
громадами в роботу.
