У слові його – і суму, і болю,
Й стремлінь до щасливого отчого краю.
Хоч горя і сліз, і злиднів доволі,
Та прагне душа все земного ще раю.
Щоб була в саду своя вже хатина,
Дарма що маленька, проте не чужая,
А в ній серцю мила – жінка й дитина,
І волечка вільна довкола святая.
Без панщини й муки, без рабства й біди –
Лиш радість навколо, мов пахощі літа.
Навіки б тут бути, прийти б лиш сюди,
Де в мирі й любові зростали би діти.
Так мріяв Тарас, так мріємо й ми всі,
Тож мріймо й надалі і Бога молімо,
Щоб стали пророчим відлунням у дні ці
Слова про оновлену райську Вкраїну!
Наталія ГУМЕН-БІЛАНИЧ