Білим коциком упав туман додолу,
Кошенятком лащився до ніг,
Хукав, зігрівав ріллю схололу,
Щоб не змерзла, доки ляже сніг.
Молоком розлився по дорозі,
Стишив хід у швидкісних авто.
Зачепився за гілки в знемозі,
На дерева почепив своє пальто.
Кожному підготував він казку,
Кожному підготував дива.
Одягнув на дійсність білу маску,
Під якою мрії захова.
І тому до мене у тумані
Прийде море, що не має меж.
Прийдуть найрідніші і кохані,
Ті, яких у цьому світі не знайдеш
Дуже гарно сказано! 
