Просто.
Я все пам'ятаю в деталях.
Ти приходила у моїх снах:
Одягнута в легку блузку і льняних штанях,
Була взута в легких, літніх сандалях,
Йшла по мого серцебиття вертикалях.
А я тримав для тебе цукерки в своїх кишенях,
Вдихав запах твого волосся,
намагаючись його залишити в своїх легенях.
Пам'ятаю, як зіпсував твою зачіску,
Коли ми двоє ходили на річку,
Як ти змерзла і я загортав тебе у своїм рушнику,
І зубами вчепився за вушко.
А ще як у ліжку дивились кіно,
І хтось на постіль розлив червоне вино,
Як цілував тебе по дорослому і ненаситно,
А ще Сонце, що підглядало через вікно.
Як ти кричала на мене, що не намальована,
А я сміявся, бо бачив як ти була дощем розфарбована,
А ще як твоя шия була під шарфом захована,
Бо випадково мною була поцілована.
І як ти мені не давала поспати,
Тільки замовчимо, ти знову почнеш розмовляти,
І череду тих питань, що треба задати,
А потім зранку знову, вставати.
Відкривати штори, Сонце впускати.
Ми обоє валялися на теплому пляжі,
Дивились один одному в очі, ніби не чужі,
І на залишені морем калюжі,
І нами залишені миті на колажі,
Коли це все розчинилось у віражі.
Шкода, що все це було всього лише сном;
Про що я казав напочатку, ще перед вином;
Який став для мене незабутнім прокльоном,
А може від інших снів моїм порятунком.
ID:
806236
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.09.2018 03:58:15
© дата внесення змiн: 17.03.2019 16:01:26
автор: Makkilan
Вкажіть причину вашої скарги
|
