Настала осінь...
На порозі листопад...
В думках й бажаннях,
хочеться тепла...
Отак іду, згадую собі я,
як було добре,
колись із кимось із людей...
І не простих,а тих,
кого цінили...
Кого чекали, молитви молили...
Колись так жили...
І йду по вулиці тепер...
Повз стадо тих ''недолюдей''...
І бачу поділ світу ...
''Чорне'' й ''Біле''
Як би хотілося тепер,
бути для когось із людей,
важливою,хоч трішки,
крапельку маленьку...
Коли подивлюсь на людей,
на скляний погляд, серце кам'яне...
І потім думаю...
А я живу...Хоч часто мрію,
завжди говорю...
Та я живу...Живу...
На серці камінь не ношу...
Просто живу...
