Ой там у долині
все навкруги радіє -
річка, струмки,
чути співи птахів.
Справжній Земний Рай.
Прудкий вітерець жене
мене швиденько
до тіні дерев густеньких.
Сіла, спочиваю,
дитинство згадую.
Радію цій днині
та щасливій хвилині.
Вирішила, як то кажуть,
лихом об Землю,
та й піду шукати щастя...
З криниці напилася
кришталевої водиці,
руками її розплескала,
брисками граючи,
радіючи цим перлам рясним сяючим.
Була Душа у п'ятах,
лише тут відчувається розрада.
Темніє, мрії жевріють,
до ясного місяця промовляю,
свої надії довіряю.
Він блищить, ніби розуміє,
срібним сяйвом обійма,
на добрі вчинки надиха.