Я тебе зігрію в поцілунках.
Та в обіймах тісних, та на мить
До душі надходять подарунки,
Теплі. А на вулиці весь день знов дощ сумний бринить...
Забуваю я про негоди долю,
Забуваю нехороші дні,
Ти даєш кріпку наснагу волі,
Бо в обіймах я з тобой як у сні...
Сон такий , а я не хочу прокидатися.
Сон на ранок він такий ясний,
Та не хочу я в минуле повертатися,
Бо іде вже дощ такий рясний.
Змиє він всі спогади погані
Сором, та образи від когось
Розумію - ми в житті лише як гості звані.
Є в в нас таємниця - ділимось
Досвідом у справжніх поцілунках
У натхненні дощ лише впливає
Як музичний твір, бо у стосунках
Вiн дива вже новi відкриває.
