Знов розпечене сонце на небі одягнуло палаючі лати,
Із тобою люблю говорити, із тобою приємно мовчати,
В натовпі вже тебе не загублю, нехай поле покрите туманом,
В голові ще літатимуть вірші впереміш із солодким дурманом.
У степу на землі серед трав цих розквітатимуть польові квіти,
А я буду невтомно ловити очей карих ласкаві привіти
На блакитному світлому небі тут з'явились чомусь темні хмари
Ти скажи мені як зруйнувати ці свідомості дивнії чари.
Вітерець в синім небі тихенько і спокійно хмаринки колише,
Зігріватимуть мене зимою теплі спогади з запахом вишень...
25.06.2018р.