“Прости мені за те, що інша
Ніяк не йде з моїх думок, –
Прости, що став ходити більше
Шляхами втіх і помилок.
Прости за те, що не холоне,
Життям обвітрена, душа, –
Прости, що з любощів полону
Додому знов не поспішав.
Прости за те, що довго мучу
Тебе на сонці й при свічі, –
Прости за згадки неминучі
Про мене завтра уночі.
Прости за те, що збожеволів
Пізніш сумних шістдесяти, –
Прости мене, але на волю,
Ще погуляти відпусти…”
Віктор Кучерук "Прости мені за те, що інша..."
Прощати все життя уміла,
А тут заціпило хоч плач.
Ну як таке відпустиш тіло?!
Хтозна де спиниться "шукач"?..
Бракує любощів сердезі,
То ж не докличешся домів.
"Біс у ребро" там у генезі,
Чужого, бачте, захотів!
Ту іншу із думок "попрошу"
І для душі куплю вітряк...
З його кредитки здійму гроші,
(Гулятиме з грошима всяк).
Утіх і помилок дороги
Він обминатиме повік,
Вестимуть лиш додому ноги,
Щоб не губився чоловік.
Повеселили. Легко і майстерно. Клас! 
