Як не крути-верти, а правди ніде діти -
Ви дивно схожі на царицю Нефертіті.
Я зрозумів це на тім тижні у суботу,
Коли спізнився після свята на роботу.
Ви саме доповідь для шефа друкували,
І шию дуже граціозно вигинали...
Таку красу і вроду важко стріти нині,
Стрункій статурі Вашій надто личить міні.
Надумав шеф, чомусь, вліпить мені догану,
А я дививсь на Вас і краяв серця рану.
На захист мій Ви стали мужньо й було чути:
Колега, шеф, з відрядження ледь зміг прибути.
Хіба що вища Ви на зріст, ще й набагато,
А Пушкін з Наталі, чи Галя - жінка брата?
І думка-блискавка так наче аж шпигнула:
Це ж моя доля, мабуть мене не забула!