Якщо нас зрідка, із плином років,
Часами щемний смуток огортає –
Це значить, що пора провідати батьків,
І тих, що є, і тих, що вже давно немає.
Найближчі, найдорожчі люди на Землі!
Хто може замінить Батьківську Вашу ласку?
Хто зможе краще обігріти нас в теплі,
Хто зможе краще розповісти добру казку?
Велика шана й дяка, Вам, рідні батьки.
За неспокійні та тривожні ночі,
І за турботу, вкладену у всі роки,
За найщиріші, ніжні матусині очі.
За Вашу мудрість і за доброту,
І за терпіння, довгеє чекання,
Поки шукали ми свою дорогу, ту –
З якої вже не звернем до смеркання.
За Вашу палку віру у прийдешні дні,
За благородність та за побажання...
Тому й так хочеться у цих рядках мені
Скласти з поклоном Вам і дяку, і благання:
“Прошу я нас - бо всі ми є дітьми,
Шануймо корені та гілля свого роду!
Тільки тоді ми вийдемо з невільної пітьми,
Тільки тоді відчуєм силу українського народу!”
