Іван занадто випивав,
У друзів була звичка.
Дружину п’яним діставав,
Для випивки мав ничку.
Часто просила, то сварила,
Свою п’янь, Галина.
Було у нього Гірка - мила,
А жінка - то звірина.
Куди тільки не зверталась,
Чим не напувала.
Все слізьми їй оберталось,
З дітьми бідувала.
На роботі одна жінка,
Їй дала такий совіт.
Відвернувся від горілки,
Її рідний чоловік.
Скинь білизну, нахилися,
До дверей ти задом.
Буде це йому сюрпризом,
А очі квадратом.
Перестав Іван з тих пір,
Гірку зловживати.
Став, як справжній чоловік,
Жінку шанувати.
Але ж друзі домагались,
Що сталось з Іваном?
-Галюники зустрічались
З інопланетяном.
Бачу лиса голова,
Зростом за коліна.
Стирчить навіть борода,
Де ж моя Галина?
Держить руки в боки,
Завеликі має щоки.
Засмалене щось на лобі,
Нагадало око.
