Хто знає, люди, що таке любов?
Це дотик вітру, поцілунок неба,
Коли не спиш, а лиш щоразу й знов
Мрієш про те, чого вже справді треба.
Любов це шторм і дикий ураган,
Сильна стихія і промінчик сонця
Хоч інколи у супроводі ран
Молитва лише аж до Охоронця.
Любов- довіра, піклування, щем,
Відсутність зрад не завжди є можлива
Любов- прощання тихо під дощем,
У докір усмішка сумна лише й тужлива.
Любов- безглузді вчинки і дурні
І вивчення всіх фраз його напам'ять,
Напам'ять також дати й усі дні
І смуток, тихий смуток до безпам'ять.
Любов це біль від сварок і образ,
Це поклик серця, що несе угору
Любов це неогранений алмаз,
Що десь блищить у нетрях коридору.
Любов це страх лиш за чуже життя,
За чужі вчинки, наслідки, події
І віра у щасливе майбуття,
На двох людей одні й ті самі мрії.
Любов це казка, на двох один рай,
Довгі прогулянки, обійми, поцілунки,
Любов це гра, в яку сміливо грай
І серця не заковуй в обладунки.
Любов це допомога попри все,
Свої проблеми десь уже позаду,
В переживаннях лихоманить і трясе
Коли не можеш дать йому пораду.
Любов це гучний стукіт у сердець,
Мороз по шкірі і гаряче в грудях,
Це тихий шепіт:" Ти мій молодець",
Від почуттів ховатися на людях.
Любов це погляди німі і затяжні,
Дитяча впевненість, що в нього все так само,
Це почуття невтомні й протяжні
Й бажання ще на зустріч до нестями.
Любов це коли хтось приходить в сни,
Коли одному пишеш свої вірші,
У світі віртуальної весни
Не віриш, що ще можуть бути інші.
Любов це правда, часом і гірка,
Болить ще серце на шматки розбите,
Це до руки торкається рука
Й вічне бажання від бід захистити.
Любов це довга відстань і думки
Весь день і ніч лиш про одну людину,
Любов це розуміння крізь роки,
І щастя, й горе, все наполовину.
Любов це крила, пам'ять, почуття,
З'являється коли ніхто не просить
Лиш тихо й мужньо ввірветься в життя
І просто є, але цього вже досить...
гарно про любов, молодець!
