Бабця сиділа на зупинці,
Автобус пільговий чекала.
Сріблясті локони, в хустинці,
І палицю в руці тримала.
Підійшов засмучений дідусь,
На лавці примостився з краю.
До нього бабця: - Це ж я дивлюсь,
Тай думаю, оце спитаю...
Шановний пане, скажіть мені,
Пробачте, але маю знати, -
У Вас є бабця, чи, може, ні?
Щось маю запропонувати.
У мене в центрі міста хата.
Може не дуже і сучасна.
Живу сама, я не багата,
Цвітуть у мене квіти рясно.
Приходьте, будем разом жити,
Прийняла рішення хоробре,
А почуття нас будуть гріти,
Все буде добре, завжди добре!
Пан відповів: - Немає бабці,
У мене є дружина молода.
Що каже, - бери діду капці,
Тай чимчикуй кудись "туда"...
Що буде далі, хто це знає.
Зайшли у пільговий старенькі...
А може то любов блукає? -
Шукає казочку гарненьку.
