Захлинається хмарами вечір,
Місто вбралося в шати дощу,
Я сьогодні наважусь на втечу,
Лиш не знаю куди? І чому?..
Парасолю забула в трамваї,
Ще зламала у мешті обцас,
і босоніж повз брами,- згадала, -
Що не все заліковує час.
Видуває печаль з саксофону
Літній бард, сивина на плечах,
Сірим смутком, неначе шифоном,
Огортається світ на очах…
Таку зливу задумало небо!
То куди ж я сьогодні, скажи,
Розповісти кому? А чи треба…
Тут, обабіч дощу, на межі.
