***
Те літо знов розплакалось дощами,
Запахли медом липи на весь світ,
І знову зорі падають ночами,
І знов бентежить душі зореліт.
Дозріють спасівки на яблуневім вітті,
Заполовіють у полях жита
І стане так серпнево в цілім світі,
І літо бабине полине, як літа.
Порозквітають айстри коло хати
І губи будуть з присмаком малин,
І будуть бусли над селом літати,
Збираючись у свій одвічний клин.
І будем мовчки проводжати літо,
Що відлітає із буслами до весни,
І будем знов надіятись зустрітись,
Ховати спомини про нього в наші сни.
І хоч здається, що усе прожито,
І перегорнуто усі календарі –
Люби мене – таке коротке літо,
А скоро знову осінь надворі…
***
Гарно! Ніжна романтика . 
Дякую!
Вдячний за розуміння...
