Поміж річок русинських повноводних,
серед полів безкраїх і лісів.
Людей стрічалось досить благородних
із давнини і до нових часів.
З Галичини пригадую Данила –
русинів князя, навіть короля;
його авторитет, військову силу,
таких не часто нам дає земля.
Він від татар щита хотів створити,
в Європи допомоги попросив,
а та, панянка жадібна і сита,
не стала витрачати власних сил.
Та непорядність просто не минає,
дісталось всім гостинців від Орди.
В наш час Європу чи не те ж чекає?
Лишилися б від неї хоч сліди!
Князь будівничим був зело великим –
Львів, Крем’янець і Холм побудував.
Даниловим чеснотам бракло ліку,
про нього літописець так сказав:
Король Данило мудрим був і добрим,
усим тим славу князь собі здобув;
розсудливий і з норовом хоробрим –
по Соломоні другим мужем був!
Його ім’я гриміло в повну силу,
та якось сумно й болісно мені –
чи думав, чи гадав наш князь Данило,
що буде спати вічно в чужині…
11 – 14.07.2108
