Дівчина полем гуляла.
Вільна дівчина степна.
Пісню веселу співала.
Про козаченька вона.
Мріями землю покрила.
Махом руки понесла.
Як козаченька любила.
Знає лиш серця струна.
Ніби віки промайнули.
А Україна все та!
Знову дівчина чекає.
З сходу свого козака.
Тільки лиш пісню не чути.
Радості мало в словах.
Струни порвалися в серці.
Кров полилась по руках.
Сльози скропили дощами.
Землю що рідна душі.
А Україна роками !
Спокій шукає собі.
Дівчина полем гуляла.
Вільна дівчина степна.
Рано чи пізно впізнає.
В небі свого козака.
