Вона пройшла повз тебе, зовсім поруч.
І хто сказав, що тут її уже нема,
Що повернула десь праворуч чи ліворуч,
Вона у всьому, що навколо, розцвіла …
Вона у цих чудових ніжних квітах,
Вона у втомленому від дощів бузку,
Вона роздягнута вночі, удень одіта
В весняних райдуг сонячну красу …
Вона туди далеко полетіла.
А що там? Там у неї цілий світ.
От тільки в тебе її світу вже немає,
Її неспокою, її стрімких орбіт …
Але ж чому так серце щось питає,
І поглядає в неспокійні небеса?
Вона у серці тому сховок має,
А у вірші живе її душа …