Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Вірі Сверстюк-Нойфельд
О, панно Віро, панно Віро!
Я Вас любив...
Колись
Був...
Ду
ж
е.
І кохання полум'я іще подекуди ймовірно...
Під
кригою
не вгасло
геть у серці
у моїм. Та біс із
ним! Аби Ви більш
не хвилювалися надмірно.
Будь що... Я Вас ані жахати,
ні журити, право, зовсім не хотів б.
А в тім вітаю, панно Віро, Вас зі святом Лади!
Весняно, щіро, бажаючи Вам благ усіх можливих...
Герберт-Йоган Нойфельд
(Із сивої минуччіни Ваш, наче, зникомий вже-не чоловік, формально.
Щодо суті, то ніби - син і сон... позачасові, позапросторовиї...)
P. S.
Хіба що випадково хтось питатиметь:
Як ся пан має? Кажіть: як кожен, хто
ганебно збожеволів! Отак приблизно:
?!
Віримо,
не віримо, а вийшло несподівано:
Засосюрилося небо,
Затичинилась земля!
Скрізь Єсенін у повітрі,
Мандельштам і там, і сям!
Ай, как Вы хорошо! и ещё интереснее - очень ТОЧНО сказали!!! Спасибо большое, всех Вам благ, с уважением и наилучшими пожеланиями в творчестве и жизни! Герберт
