Ой, Сірко, мій добрий друже, скажу навіть брате,
просинайся – змії підлі заповзли вже в хату.
Оповили кровососи сіттю Україну,
осідлали й на аркані тягнуть в домовину.
Все добро, що дбали спільно, миттю розібрали
і панують у Вкраїні лютії шакали.
Прокидайся, підіймайся, славетний козаче,
бо знедолений народ твій тепер гірко плаче.
Плаче бідний і не знає – варто всім зібратись,
вкруг такого отамана треба гуртуватись,
славних прадідів великих правнуки погані,
щоб нарешті вже здолати нам своїх османів.
Ой, полковнику козацький, хоч і польський пане,
з Богуном і Дорошенком розкусив Богдана.
Тож не станеш присягати і тепер нікому,
будем долю здобувати для рідного дому.
Отамане запорозький, не сидів в окопі,
воював ти з козаками навіть у Європі.
Перемог же на Вкраїні і ліку не маєш,
як Вітчизну захищати – свою справу знаєш.
Тож гримітиме над миром слава наша й воля,
як здобудемо ми, браття, разом свою долю.
Бо здолаємо ми чвари і пітьму ворожу,
а Сірко нам, українці, в цьому допоможе!
13.05.2018
