Всі дні летять в нестримному польоті,
Об’єднуються в тижні, місяці,
А як дванадцять їх мине в клопоті,
Назвуть їх роком. І роки оці
Біжать-чергуються один за одним:
Звичайні й високосні. З них – життя.
Але нікого не хвилює чином жодним,
Як ти прожив? Яке в тебе дитя?
Здобутки мав які, і чи глибокі рани?
І що зробив для себе й для людей?
Ким був і чи не став мурлом-тираном –
Таке не значиться в житті людськім ніде.
А дати – то історія, не більше,
Не дружать з почуттям, вони – німі,
І кілька літ набавити собі ще
Теж ніяк: в долі кінчився ліміт.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
А дати – то історія, не більше,
Не дружать з почуттям, вони – німі,
І кілька літ набавити собі ще
Теж ніяк: в долі кінчився ліміт. Добре сказала, Ганю!