Я сильна, а сильні не плачуть.
Чому ж тоді сльози течуть?
І серце нічого не бачить,
Опори ніяк не знайдуть
Із долі поранені руки,
Хапають повітря надій.
Що страхам важким на поруки,
Кидають світ душі, зумій
Свій важель сердець відшукати,
А сльози то просто вода.
То біль захотів лиш погратись.
Вода ж не одвічна, спливла...
Кидати світ душі на поруки страху не варто і не далекоглядно. Але про яку розсудливість і обачність можна говорити, якщо ЛГ натерпілася такого, що пораненими руками хапає повітря надій?! Це надзвичайно сильний образ - картина безвиході і бажання вижити водночас, він провокує потужний емоційний відгук (про всіх читачів судити не можу, говорю про себе)
Квітка)) відповів на коментар К0ВАЛЬ, 15.05.2023 - 22:43
Твоє, рідне, а виявляється, що зовсім і не твоє
І хоч так, бо інакше немає
І в такому хаосі треба шукати мужності сказати- ні
Бо агонія то вже недобре
гарно. але не погоджусь із назвою і її продовженням в творі. чому не одвічна? То може бути не довічна - спливатиме. а коли народилась? годі й порахувати
Квітка)) відповів на коментар Ulcus, 14.03.2018 - 09:59
Це можна трактувати, як в даному періоді, бо вода то радше сльози... А вони , як ти кажеш спливають і знов народжуються...