Привіт, який сьогодні світлий день!
Я йшов ,побачив квітку,зупинився,
Згадав про тебе,сів на пень
І я подумав,що "влюбився".
Зірвав ці квіти, що ростила баба Дуся
Побіг до тебе і меня плювать
Що буде завтра чи діждуся
Я стусанів а чи мені ще почекать.
Я закохався й тут не все просто
Без тебе жить не зможу, а без повітря-так.
Ти не дивись,що я малого зросту,
Бо я ж бо зроду не дурак.
Я вмію працювать руками,
Я рву бурян у своєй мами.
Ще можу совати ногами,
Коли деруся з горобцями.
Жених як бачиш я чудовий!
Я вмію вогнища палить.
Я їх не гасю, я ж бо кльовий
Та й ті ж не можуть засудить.
(Проводиться паралель між двома світами)
(До та після знищення природи)
Привіт,сьогодні знов попав я під кислотний дощ.
Я біг по вулиці та був таким щасливим.
Тому, що виріс у нас хвощ,
А всі кричали неможливо.
Приніс я квітку із пляшок.
Диви, яка вона красива
Нехай на ній лиш кілька пелюсток
І ті вже розчинила злива.
Пробач, що я увесь брудний.
Мені помстилась матінка природа
За те, що як я був малий
Я став прокляттям свого роду.
Давай скупнемося у річці
Вона рожево-біло-синя
І всі акули вже у сплячці,
А ти сьогодні дуже мила!
Твоє четверте око
Вже не таке червоне
Давай там не глибоко
Там вмерли мільйони!
