Місто топиться у сутінках,
Туман приглушує кроки.
По нотах,
Я вип’ю спокій,
Поки ще залишилися секунди
У країні утопій.
У зимових лабіринтах -
Холодно.
У асфальтовосірих будинках,
Так багато мороку.
В мені водиться відчай,
До чаю,
Від чаю,
Без чаю.
Без цукру
Життя.
Додайте солі,
Бо буває сльози
солоні
Пахнуть медом.
І серце твоє,
Розбиває мої долоні.
Сьогодні по акцій,
Я віддаю до останньої краплі крові
Своє серце без реанімації тобі.
Сутінки манять вічністю,
У них так багато цинічності.
Я розіб’ю її об асфальт
Біля твоїх ніг.
Може ти припиниш,
Моє серце
Шаленими нотами б’ється,
Навіть коли
В мене немає серця.
Туман сховає
Наші обличчя,
Щоб не було видно
Шрами,
Порізи,
І рани
Від слів.
І я просинаюся,
В утопічному сні.
Де
Місто топиться у сутінках,
Туман приглушує кроки
Твої,
Які я вивчила по нотах
Без слів.
В утопічному місті
sз брехні.
