Жив і я у мріях.
Жив і я у мріях,
Як і той лелека.
Що біля ставочка,
Живе недалеко.
З трави й очерету,
Звив собі гніздечко.
Та й пару шукає,
Уже недалечко.
Я також, не в парі,
По світу тинявся.
Молодий. Здоровий,
Додому добрався.
Мені каже мати,
Чогось ще питає:
Чому це у мене,
Дружини немає?
Вже маєш за тридцять,
Пора оженитись.
Та дім збудувати,
В ньому поселитись.
А то, як безпутний,
Все, тільки у мріях.
А може дівчина,
Якась при надії.
Мамо, моя мамо,
Ти права, та й годі.
Приведу невістку,
Тобі при нагоді.
У сусідки Клави,
Підросла Наташка.
Світиться красою,
Як в полі ромашка.
Запитай у Клави,
Чи можу зустрітись.
Я з її дочкою,
Та й порозумітись.
Бо ота Наташка,
Запала у серце.
А в ньому любові,
Повнеє відерце.
Каже мені мати:
То не гоже сину.
Сам, коли вже любиш,
Запитай дівчину.
Бо кохання в світі,
Святе й найчистіше.
Тому не барися,
А давай скоріше.
Поки я вагався,
Що мені робити.
І як їй про любов,
Свою говорити.
Смілива Наташка,
Взяла і призналась.
З першого погляду,
Вона закохалась.
Ось так, добрі люди,
У житті буває.
Тільки той знаходить,
Коли сам шукає.
Навіть наш лелека,
З милою, в гніздечку.
Стереже він з нею,
Вже свої яєчка.
Ми живемо в мріях…
05:15.18.07.2017.
ID:
771050
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 13.01.2018 00:43:41
© дата внесення змiн: 13.01.2018 01:21:41
автор: Михайло Онищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
