Моє рідне село.
Забіліли світи, кругом снігів намело,
Коли я повертався в своє рідне село.
А чорний ліс знов шумів і мені весЕло,
Бо стереже він давно, моє рідне село.
В нас в подільському краї, звідки би не мело,
Ліс вітри не пускає, у найближче село.
Ліс людей зігріває, він дає їм тепло,
Весь його не зрубає, моє рідне село.
Ліс мій Шпилем зовуть, тож і від нього тепло,
З козаків в нас Паланка, моє рідне село.
Боронити Ладижин, їх сюди привело,
Козаки й будували, моє рідне село.
У визвольних змаганнях їх багато злягло,
Лише від тих хто вцілів, моє рідне село.
І так з віку й до віку, навкруги все текло,
Як могло, так і жило, моє рідне село.
Поряд з ним Василівка, теж козацьким звалось,
Що не раз виручало, моє рідне село.
Отаман Заболотний, хоч давно це було,́
́Його мав за хутір і моє рідне село.
Рядом Буг протікає і також замело,
Він тепер напуває, моє рідне село.
І живуть в селі люди, щоб завжди в них цвіло,
Хай Господь зберігає, моє рідне село!
січень, 2014;
ID:
770884
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 12.01.2018 08:35:45
© дата внесення змiн: 12.01.2018 08:41:30
автор: Михайло Онищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|