Ведуть наглядачі його,
Спалили вчора його дім.
І дня похмурого того
Лиш йшов з труби чорнезний дим.
Ведуть в тюрму за вбивство те,
Що він ніколи би не скоїв.
«Напевне стратять вже тебе»
Казав наглядач із погоном.
Ворота чорні вже відкрились,
І затягли його туди,
Де крик і біль панує всюди,
І крикнув в’язень: «Відпусти!»
Я багато грошей маю,
Я вже надійно їх сховав.
Відпусти мене, благаю!
Озолочу тебе сповна.
Його наглядач вже не слухав,
Лиш тягнув у Тінь глибоку.
Крикнув в’язень відчайдушно,
Закрились перед ним ворота.
Остап Лагойда (2013)
