Поцілую тебе в нічну мить
Коли сон тобі клеїть повіки
Тихий подих від тебе летить
Ароматом небесної квітки
Розпашіла, рум’яна зі сну,
Із розкинутим, звабливим тілом
Поцілую тебе як весну,
Що пташиною щастя влетіла
Мій цілунок буде як ефір:
Легкий-легкий, не чутний на дотик
Доки ходить душа поміж зір,
Відчуває то радість, то подив.
Краєм ковдри прикрию тобі
Для цілунків напружені груди
Хай летять у небесну глибінь
Твої мрії і сни, моя люба
Спи щасливо! Не хочу будить
Оце Диво, яке спочиває.
Прийде ранок, прийде нова мить
Якій також повтору немає.
Я зустріну у новій добі
Поцілунком у заспані очі.
А цей вірш хай розкаже тобі
Як цілую тебе серед ночі.
29.11.2017
Ваші вірші, Петре, читати на ніч небезпечно! 
