За мотивами А. КутіловаОсь я помру, і всі вони заплачуть,
Зчманіле плем'я ледарів-п'яниць.
Я був попом, - а це хоч щось, та значить!
Я був комсоргом, - тут не до дрібниць!
Я був пожежником, з багром носився в димі.
Я в синю даль вривався літаком.
Я був рибалкою в далекому Вітімі.
Там риба й досі ходить косяком.
Я був художник фірми "Теті-неті".
Я під Смоленськом пас чужих корів.
Я був кореспондентом в райгазеті
І звів в могилу двох редакторів.
Учив дітей і їм читав багато,
Як владу треба поважать і силу.
І через рік ці славні хлопченята
Мою квартиру весело спалили!
Я був завклубом у глухому селищі.
Поставив драму там "Пекельний карнавал"...
І мій герой, зі сцени влучно стреливши,
Убив парторга. В залі. Наповал.
Спав на землі і укривався небом.
Я був бомжом – цього вже не забути...
Я був... був... був...А ким же бути треба?
Собою буть? Хіба ж це може бути?
