Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: dovgiy: ЧИ ЗВИКАЮ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ dovgiy відповів на коментар Олекса Удайко, 20.11.2017 - 19:06
Як мені здається, сумного у житті більше... але це суб'єктивне... Дякую за думку, за увагу!dovgiy відповів на коментар Анатолійович, 19.11.2017 - 20:07
Щоб знати ціну радості, треба пройти через миті суму. Дякую Вам!Ганна Верес, 19.11.2017 - 17:14
ПРЕКРАСНО!!! Особливо кінцівка:Чому ми так? Невже розтали Всі почуття, мов перший лід? Чи може, де надії мало, Там на стежках холоне слід? Гадаю мовчки свою думу А на душі гіркий осад… І в плащ із дощового суму Закутався мій старий сад. dovgiy відповів на коментар Ганна Верес, 19.11.2017 - 20:19
Дякую Вам, Ганно Петрівна! Ваші відгуки завжди виокремллюють найбільш вдалі місця твору. Приємно бачити таке взаєморозуміння!Н-А-Д-І-Я, 19.11.2017 - 14:11
Можливо, осінь в тому винна?В душі чомусь все невпопад. То тимчасово та хмарина, У плащ закутала ваш сад.. Хай у вас все буде добре.. Сонячних вам днів, Петре!
З Вашим експромтом у мою келію справді ввійшло світло Вашої приязні та дружби! Дякую Вам за все, Надюша!
Світлана Моренець, 19.11.2017 - 13:21
То осіння меланхолія взяла в полон вас обох. Потрібен поштовх у стосунках.А вірш – Душевний, щемний. 5 балів. dovgiy відповів на коментар Світлана Моренець, 19.11.2017 - 20:35
Ох, та я вже життям відгороджений від подібних колізій життя! То у моїх ЛГ щось не так. Я їм неодмінно передам Ваші слова! Дякую Вам! |
|
|