Грієш ти мене теплом рожевим,
Це тепло знаходиться в тобі.
Із волоссям ніжно-мигдалевим,
З поглядом, де очі голубі.
І довкола мене чисте небо,
Лиш блакить відбита у очах…
В них я відчуваю долі щебет,
Погляд їх я бачу при свічах.
Чарівнице, із очима неба,
Де озерна сяє голубінь...
Нам ще жити і кохатись треба,
Дочекатись весняних цвітінь.
А тоді візьмемося за руки
І удвох, як в молоді роки…
Ми підемо знову через луки,
Квіти пригорнувши до щоки.
Не змінили колір твої очі
І волосся мигдалеве теж.
Часто прокидаюсь серед ночі,
Наче ти в саду на мене ждеш.
І біжить по тілу тепла хвиля,
Це рожеве вигране тепло.
І збирає у кулак зусилля,
Що навіки в серці залягло.
