Хвороби нас крадуть одне в одного:
Зійшлись на мить і мова лиш про те,
Як мучить нас суцвіття мору злого,
Як невмолимо хижу сіть плете
Отой павук що зветься інвалідність,
Що сили з тіла смокче без кінця…
А серце чує ще свою потрібність,
Душа ще хоче бачити лиця
Найтонші риси, зморшки найдрібніші
І рідні очі де вже ніч журби
Запалює нам поминальні свічі,
Аби вони погасли назавжди.
Жахливо це і вкрай несправедливо!
За віщо нам дається стільки мук?!
Ти ж народилась щоби жить щасливо,
А замість щастя – цей недуг-павук…
Молюсь щоночі! Та байдуже небо
Так як і я, - не чуюче, - глухе…
Яких іще йому молитов треба,
Яких ще жертв потребує лихе
Чиєсь свавілля чи закон природи,
Що не лишає слабим хоч би шанс?
Минає ніч, за ранком день приходить
І наше лихо знову біля нас.
А жити треба, доки ще дихання
Здіймає груди, серце ще живе;
А жити треба, доки ще кохання
Не вмерло в ньому і до весен зве!
Тому ніяк змиритися не можу
З тим присудом, що доля нам дає:
Попри нещастя та байдужість Божу
Я все ж ціную це життя своє
Допоки ти у ньому наче зірка
Все осяваєш крізь прожитий вік,
Допоки ти – найкраща в світі жінка!
Допоки я – закоханий навік!
31.10.2017
Тілесні муки викували Вам сильний характер, неймовірну силу духу. А так вірно кохати може лише дууууууууже світла душа і велике серце.
Щиро захоплююсь Вами, друже!
А жити треба, доки ще дихання
Здіймає груди, серце ще живе;
А жити треба, доки ще кохання
Не вмерло в ньому і до весен зве! Саме так! А жити треба, доки ще дихання
Здіймає груди, серце ще живе;
А жити треба, доки ще кохання
Не вмерло в ньому і до весен зве!
Доля вам такий талант подарувала. А ваша любов -
цілющий бальзам. Можна ним скористатися й нам?
Яке життя важким не було б, та щастя вас не
оминуло. Ви щасливий чоловік навік! Ваша любов
чудодійну силу має, вона й хворобу перемагає!
Здоров"ячка вам!
dovgiy відповів на коментар яся, 03.11.2017 - 21:59
Дякую, люба Ясю! Хай і Вас не обходить милість Неба і щастя!