А жовтень – істинний художник-пейзажист.
Відвідав ліс відвічний, парки і двори.
Обмацав оком на деревах кожен лист,
Квачем наклав розкішні теплі кольори.
Новий мистецтва витвір гріє людям зір,
В передзимів’ї світлим вогником мигтить.
Та вітер тне листок, мов ворога жовнір,
Летить донизу, стежки, трави золотить.
Щораз то менше барви в кроні на гілках,
Щораз то більше – під ногами стовбурів.
Все менше білка рудохвоста й ворон- птах
Плодів знаходить на горісі – відгорів.
Зимніші ранки і коротші вечори.
Хоч сонце в полудень промінням ще трясе.
До сну зимового готуються бори.
Про свій прихід листопад пише твір-есе.
