Вірш пам'яті тих, які колись сміливо йшли в бій...Пам'яті тих, чиї онуки і правнуки йдуть у бій сьогодні!.... 🇺🇦️
Коли я вперше прийшов мене спитали
Як мають звати
Може Прокопом як діда чи краще Вишня
А я спитав скільки будемо в лісі
Не знати
Може три дні. А може і цілий тиждень
Ось так мене записали. Лише три букви ОУН
Готувались до бою і вчили на пам'ять пісні
Я пам'ятаю Квачика. Побратим мій. Ще той веселун
Розповідав бувальщини коли залишались одні
А потім його не стало. В боївці десь навесні
Червоні прийшли і кинули грізно гранату
А потім іще. Квачик згинув. Як і пісні
Квач мав дружину і двійко дітей
Які вже більше ніколи не гукнуть в полі Квачику
"Тату!"
Бо Квачик загинув за маму. За рідну. Та й за Вкраїну
Ми помстились за нього в жорстокім і рівнім бою
Багато нас впало у лісі. Хай перетвориться він на пір'їну
А ми знову зібралися разом
Вишня Прокопович знову в строю
Та я ніколи більше не візьму автомата
Ми на вечорі пам'яті
В нас УПІвців сьогодні свято
Тільки сльози з очей.
Українці ідуть до бою
Злісний ворог не спить
Вкраїно, не плач, ми з тобою!
