Ти прийди до мене у снах,
По забутих, далеких стежках...
Я не хочу вже бачити небо,
Бо немилий мені світ без Тебе.
Без Твоїх оченят я сумую,
Хоч і голос ночами ще чую,
А згадаю привабливі груди,
То здається вже, ранку не буде.
Як згадаю я місячні нічки,
Твої губи із смаком порічки,
Твою ніжну, шовкову шкіру,
Спрагле тіло, що ласки хотіло.
Але все це тепер недоступне,
Ти, здається,... вже не відступиш,
Не впадеш у мої вже обійми,
І не вийдеш як Місяць знов зійде...
