Дача.
Два роки.
Два роки я не був тут.
Джунглі –
Кропива вище мого росту,
Ланцюги виноградних лоз,
Пасма малини
І невідома мені повзуча потвора –
Суцільний зелений масив.
Джунглі.
І дерева, що в них померли.
Два тижні.
Працюю як навіжений.
І дивуюсь:
Хвороби немов відступили –
Серце болі не має,
Тільки минуле ніяк не відпускає.
Два тижні.
І одинокість.
Тільки сни програмні і пророчі.
Тільки світ яскравий прибульців вночі за вікном.
І ночі вже осіннє холодні.
Два тижні.
Як я не малюю.
І вірші не пишу.
Бо втома забрала інтелекту наснагу.
І сум мимоволі мене огортає.
Два тижні.
На сусідній вулиці півень співає,
У мене радіо надсадно гарчить.
Часу до холодів залишилось мало,
От я і п’ю в Природі кожну мить.
Дача.
Два роки відсутності.
Два тижні надсадної праці.
Два тижні насолоди життям.
16.09.2017
Дача
